Одним із основних чинників розвитку будь-якої держави є забезпечення своєчасних і в повному обсязі бюджетних надходжень для вирішення соціальних завдань та підтримки повноцінного функціонування економіки країни та її господарюючих суб'єктів. Забезпечити своєчасні і в повному обсязі бюджетні надходження можливо лише за умови фінансово-економічного та технічного зростання та конституційного обов'язку кожного платника податків — повноти розрахунків з бюджетом.
З метою посилення стимулюючої системи оподаткування, на яку націлено українське законодавче поле і яка полягає в тому, що податки потрібно сплачувати, а не стягувати, у 2000 році було прийнято Закон України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Цим законом внесено зміни до податкового законодавства, які надали платнику податків достатньо можливостей для здійснення самостійної сплати податкових зобов'язань до бюджету, в т. ч.:
— податкові декларації заповнюються на розсуд суб'єкта господарювання, а контролюючий орган повинен в обов'язковому порядку прийняти їх;
— платнику податків надано право оскаржувати суми, що нараховані контролюючими органами в адміністративному порядку. Термін такого оскарження — щонайменше 90 днів від дня отримання податкового повідомлення. За цей період не нараховуються ні пеня, ні штрафні санкції. Також це не виключає права платника подати позов до судових органів;
— платник податків може скористатися податковим компромісом, який полягає у частковому зменшенні донарахованих сум податкових зобов'язань;
— встановлено термін позовної давності щодо стягнення податкового боргу — не пізніше, ніж через три роки від дня їх виникнення.
Якщо платник самостійно не скористався всіма можливостями для стабілізації та поліпшення фінансово-економічного стану підприємства, держава в особі податкових органів здійснює за нього погашення його податкового боргу через застосування процедур безспірного стягнення бюджетних боргів. Цей процес починається із направлення податкових вимог. По суті податкові вимоги мають упереджувальний характер, оскільки попереджають платника про наявність податкових боргів та про необхідність їх погашення. Протягом 5-ти днів з моменту виникнення боргу платнику направляється перша податкова вимога, через 30 днів після її вручення боржнику направляється друга податкова вимога.
Слід зазначити, що Законом України № 2181-ІІІ удосконалено поняття податкової застави та встановлено, що право податкової застави виникає згідно з цим Законом та потребує письмового оформлення. Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебувають у його власності (повному господарському віданні). Для узгодження операцій із заставним майном відповідним наказом керівника податкової служби призначається податковий керуючий, який закріплюється за підприємством, що допустило податковий борг. Податковий керуючий є посередником між податковим органом та безпосередньо боржником. При наявності податкового боргу підприємству забороняється здійснювати переважну більшість господарських операцій без узгодження з податковим керуючим. У випадку небажання платника або з якихось причин узгоджувати окремі операції з податковим керуючим до такого платника застосовується фінансова та кримінальна відповідальність.
Леонід СІМЧУК,
начальник Броварської ОДПІ.
газета "Нове життя"
  | 
